Урок образотворчого мистецтва у 6 класі. ПОРТРЕТ -ДЗЕРКАЛО ДУШІ

Тема: ПОРТРЕТ -ДЗЕРКАЛО ДУШІ

Мета: дати уявлення учням про портрет як жанр у різних видах мистецтва; 

•  поглиблювати знання учнів про відтворення образу людини в мистецтві;

•  формувати уявлення про  камерний портрет ;

•  учити виявляти характер, емоційний стан людини за допомогою аналізу кольорової гами (у творах живопису) й аналізу засобів музич­ної виразності;

•   розвивати й удосконалювати композиційні на­вички, відчуття пропорції, усвідомлене використання колористичного вирішення для розкриття характеру моделі;

•  виховувати  здатність бачити душевну красу людини.

Тип уроку: комбінований.

Твори для сприймання: Л. вам Бетховен, «Елізі». М. Скорик, «Ме­лодія», репродукції портретів на вибір учителя.

Хід уроку

І.Організаційний момент.(Вхід у клас під музику з анімаційного фільму «Про картини».)

Учитель. На який настрій налаштовує вас ця музика? Вона звучатиме на уроці ще раз, тож будьте уважні. Запам'ятайте свої враження від неї, пізніше відтворите їх на папері — у своїх малюн­ках.

Прочитайте тему уроку й скажіть, що ви вже знаєте з неї і можете розказати товаришам, а що для вас є невідомим і ви б хотіли про це дізнатися більше? Чого хотіли б навчитися на уроці?

ІІ. Актуалізація знань

Завдання: прочитати слова, що записані на дошці. Потрібно зна­йти місце кожному слову у вірші (А. Кушнір «Про картини»).

Слова: верхолаз, компот, ялинка, принц, троянда, торт, ріка, поле.

Якщо бачиш, на картині

Намальована...............

Чи......, вкрита снігом,

Чи чарівний світ садка,

Може, снігова лавина,

Або....., чи шалаш,

Пам'ятай, що ця картина

Нази ваегься пейзаж.

Якщо бачиш на картині

Чашку кави на столі,

Чи.....стоїть в графині,

чи .... в кришталі.

чи якусь коштовну вазу,

або грушу, або........

Знай — предмети всі одразу

Звуться просто натюрморт.

Якщо бачиш, що з картини

 Поглядає хтось на нас,

... .в одежі старовинній

Або в робі.........

Чи......., чи балерина,

Це для тебе не секрет,

Ти вже знаєш, що картина

 Називається портрет.

Запитання:

Що ви знаєте про портрет?

Подивіться на репродукції портретів у нашій класній галереї.

Що у них спільного і що відмінне?

(Відповіді учнів.)

IIІ. Вивчення нового матеріалу

Класифікація портретів:

1. За характером зображення моделей: жіночі, чоловічі, дитячі.

2. За кількістю зображених персон:

— індивідуальні (одна людина);

— подвійні (двоє людей);

—  групові (більше двох людей);

— парні (два портрети написані на окремих полотнах, але об'єднані

загальним тлом, композицією, колоритом, форматом).

3. За повнотою зображення: плечові, поясні, погрудні, поколінні, у повний зріст.

4. Парадні (виконувалися на замовлення високопоставлених осіб, одягнених у парадний одяг, із прикрасами, орденами, меда­лями).

5. Камерні (виконувалися на замовлення і за власним бажанням художника; зображувались і типажі, і самі замовники).

6.  Автопортрет (художник зобразив себе).

Учитель. Розглянемо портрети і подумаємо, чому твори навіть од­ного художника виконані в різній кольоровій гамі?

(Відповіді учнів.)

Отже, колір у портреті допомагає виявленню характеру, настрою, образу людини (чи літературного героя), зображуваного на полотні (проводиться аналіз творів).

Творче завдання: скласти монолог (діалог, бесіду) персонажів із за­пропонованих творів та обіграти їх перед учнями.

ІV. Художньо-творча діяльність

Учитель. Портрет — це дзеркало душі, й твори живопису підтвер­дили цю думку. А в яких ще видах мистецтва відтворюється зовніш­ність людини? (У скульптурі, кіно, театрі.) Але різні види мистецтва використовують різні засоби — камінь, глину, акторську гру, пластику людського тіла. Важко уявити собі літературний твір, у якому не було б опису головного героя, адже письменник таким чином акцентує на ньому увагу читача.

Сьогодні на уроці малюватимемо портрет улюбленого літературного героя. Але спершу перевіримо домашнє завдання — знайти його опис.

1. Пеппі Довгапанчоха.

«...Ось який вона мала вигляд: морквяного кольору волосся, цупко заплетене в дві кіски, що стирчали, мов палички, ніс картоплиною, весь поцяткований ластовинням, великий рот із білими здоровими зу­бами. А вбрана вона була просто-таки химерно. Пеппі сама пошила собі сукенку. Вона мала бути блакитною, але тканини не вистачило, тому Пеппі в кількох місцях подоточувала червоні клапті. А на довгі

худі ноги вона понадягала довгі, панчохи - одну руду, другу чорну, а великі чорні черевики були рівно вдвічі довші за її ступні».

2.Карлсон.

«...Це був маленький товстенький чоловічок у розквіті сил, як ка­зав сам про себе Карлсон. Густа чорна, як смола, шевелюра прикрашала йото голову, малень­кі оченята дивились хитро, а великий рот був готовий поглинути усе їстівне, що траплялось на ті хирі очі. Строкатий комбінезончик ледве сходився на товстенькому черевці, штанці були трохи короткуваті, але Карлсон зовсім тим не переймався...».

3. Русалонька.

«...Найкращою була наймолодша, ніжна та прозора, як пелюстки троянди, з синіми, як морська глибина, очима. Але в неї, як і в інших русалок, не було ніжок, а тільки риб'ячий хвіст...».

Учитель.Чи можна за такими описами зовнішнього вигляду сказа­ти про характер героїв?

Ймовірні відповіді учнів:

Пеппі. Вона, можливо, не така охайна, якою мала бути дівчинка на думку дорослих, але весела, непередбачувана, життєрадісна, добра.

Карлсон. Це хитрий, але доброзичливий герой, з яким можна ціка­во провести час.

Русалонька. Ця героїня сором'язлива, чесна, готова на самопо­жертву.

Учитель. Найголовніша роль у портретному жанрі належить зо­браженню голови. Щоб правильно зобразити обличчя, потрібно до­тримуватися пропорційних співвідношень між його частинами — но­сом, очима, вухами, губами. Пригадаймо ці правила й приступаймо до роботи.

(Під час самостійної роботи учнів учитель проводить поточний ін­структаж: Робота дітей озвучується добіркою веселих дитячих пісень.)

V. Завершення уроку

(Демонстрація робіт, визначення зображуваного персонажа.)

Урок образотворчого мистецтва в 5 класі. Орнаментальна композиція. Символіка орнаменту і кольору в народній творчості. Український рушник.

Тема: Орнаментальна композиція. Символіка орнаменту і кольору в народній творчості. Український рушник.

Мета: поглибити знання учнів про українське образотворче мистецтво; ознайомити з вишивкою, її символікою, актуалізувати знання й уміння зі стилізації природних форм; розвивати образне мислення, асоціативну пам'ять і уяву, виховувати естетичне ставлення до навколишнього світу, творів мистецтва та любов до Батьківщини.
Зоровий ряд: вишиті рушники, зразки орнаментів.


                                                                        Хід уроку 

 І. Організаційний момент. Вправи «Подаруй посмішку другу», «Що очікую від уроку?»

 ІІ. Актуалізація опорних знань.
Бесіда. - Назвіть види мистецтва, в яких застосовується стилізація. - Чи зберігається при стилізації колір і форма? - Що таке орнамент? Де він застосовується? - Назвіть основні види орнаментів.

 Ш. Мотивація навчальної діяльності. У народі говорили, що «його можна порівняти з піснею, вишитою на полотні». Про що йде мова?

 IV. Оголошення теми уроку. Сьогодні на уроці ми ознайомимося ще з одним видом української народної творчості - українським рушником. Адже саме в рушнику зібрана велика кількість перероблених природних форм , і кожен символ в орнаменті має своє певне значення.
V.Вивчення нового матеріалу. 

1. Український рушник – оберіг (повідомлення учнів)

 Рушник — це наш український оберіг. Він з нами і в горі, і в радості. З ним зустрічають новонародженого, з ним проводжають людину в останню дорогу. Рушник із давніх-давен демонструє не лише естетичні смаки, він був своєрідною візиткою, а якщо точніше — обличчям оселі, відтак і господині. По тому, скільки і які були рушники в домі, формувалася думка про жінок і дочок. Не вибілені, з цупких ниток, рушники робили для рук, обличчя, тіла. Їх називали утирачами. Стирачі — це рушники для витирання столу, лавок, посуду. Зі стирачем ходили доїти корову, ним накривали хліб чи діжу з тістом. Гордістю кожної родини були божники, або покутники — рушники для образів. Для них брали найкраще тонке полотно, гарно вибілене. Кожен, хто заходив до хати, одразу міг оцінити роботу жінок і дівчат, дивлячись на ці рушники. З особливою любов'ю вишивали дівчата довгими зимовими вечорами сватальні або плечові рушники, які сватам треба буде подавати. Вишитий рушник на весіллі символізує чистоту і доброзичливість нареченої та нареченого. У народі кажуть: на рушник стати — навік друга мати. Весільний рушник обов'язково повинен бути хрестиковим, бо це символ довголіття. На весільному рушнику вишивають голубів, щоби жили наречені, як голуби. А життя їхнє символізувалося чашею достатку, увінчаною квітами. Хлібом і сіллю на вишиваному рушнику зустрічають у нас, в Україні, дорогих гостей. І цей рушник — символ нашої національної гостинності та доброзичливості. Рушником накривають хліб на столі, та паску, писанки і крашанки, які несуть до церкви освячувати на Великдень. Рушник, вишитий руками коханої, зігріває душу в далекій чужині. Коли син вирушав із дому, мати дарувала йому вишитий рушник, бажаючи щастя, говорила: «Нехай стелиться тобі доля цим рушником». Кожна місцевість і навіть окремі села і мали свої особливі традиції вишивання, що виявлялася в улюблених кольорах, узорах, вишивальних швах.

2.Символіка візерунків. Кольори. ( перегляд ілюстрацій зразків українських рушників різних регіонів) У руках народних умільців звичайний шматок домотканого полотна перетворювався на справжній витвір мистецтва. Вишиванням, як правило, займалися всі жінки Це був один із найбільш розповсюджених домашніх художніх промислів. Візерунки на рушниках — це символи, що мають певне значення: ромб із крапкою посередині — засіяне поле; вазон із квіткою — дерево миру; фігурка людини знак Берегині, богині домашнього вогнища; розпущені квіти, зображені ніби в розрізі, в'юнкі стебла, дерева, вазони й букети символізують вічно живу природу . Від країв до центру малюнка орнамент перетворювався на легкий малюнок, що складався з елементів основного. У залежності від місцевості візерунки відрізняються не лише орнаментом, а й за кольором ниток, який підбирався дуже ретельно. Так, наприклад, на Київщині використовували нитки червоного, чорного кольору з невеликою кількістю жовтого, на Полтавщині — блакитного, темно-синього і зеленуватого; на Волині основний колір був червоний із додаванням чорного, синього і зеленого; на Гуцульщині кольорова гама базувалась на поєднанні яскравих фарб — чорної,червоної, жовтогарячої, синьої, фіолетової. Проте найчастіше, як бачите, використовували чорний і червоний кольори — символи печалі й любові. Широка була і сфера використання рушників: на знак згоди на шлюб дівчина подавала їх старостам. Головний убір заміжньої жінки — це довгий (8 м) рушник. У нього загортали новонароджену дитину.

 1. Слово вчителя. Сьогодні на уроці ми виконаємо свій рушник. Нагадую вам, що в основі українських рушників лежить орнамент — ритмічно повторюваний елемент. Тому деталі, якими ви будете прикрашати свій рушник, повинні бути однаковими з обох боків — зверху і знизу виробу. Орнамент вишивається по краях, а в центрі — лише легкий візерунок. Домінуючим кольором є червоний, до нього додається жовтий, зелений, чорний. Техніка виконання - за вибором - аплікація або витинанка

2.Інструктаж з ОБЖД при роботі з ножицями. 

3.Робота в групах: розподіл обов'язків в групі; обговорення техніки виконання роботи.

4. Виконання роботи на тему « Український рушник». 

Етапи виконання роботи. 

1) Приготуйте два альбомні аркуші, склеєні по вертикалі.
2) Використовуючи кольоровий папір, прикрасьте рушник орнаментом, відступивши 5—6 см від краю. Пам'ятайте про те, що елементи орнаменту створюються з обох сторін.
3) Краї рушника розріжте, імітуючи бахрому.

VII. Завершення уроку 

Підведення підсумків уроку.

Гра «Мікрофон» – Чи справдились очікування від уроку?

 Демонстрація й оцінювання дитячих робіт. Загальна оцінка уроку.

Індивідуальний підхід у розвитку творчих здібностей учнів на уроках образотворчого мистецтва у співпраці вчителя і учнів.

У сучасних умовах гуманізації й демократизації навчального процесу як ніколи актуальні дидактичні заповіді В.Сухомлинського: «Немає абстрактного учня. Мистецтво й майстерність навчання і виховання полягає в тому, щоб розкривати сили й можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці...» Проблема індивідуального підходу до учнів – одна з найбільш складних і малодосліджених. У кожному разі від учителя вимагається високий професіоналізм і творчість, щоб відмовитись від традиційної фронтальної роботи з учнями і домагатися переорієнтування навчального процесу на особистість школяра. Останнім часом у науковому та педагогічному середовищі широкого розповсюдження набув термін „особистісно-орієнтованого навчання”. Особистісно-орієнтований підхід надає можливість розглядати учня, як суб’єкт процесу навчання, вказує на неповторність індивідуальних механізмів розвитку даної особистості. За визначенням С.І. Подмазіна, „зміст особистісно-орієнтованої освіти передусім полягає у задоволенні потреб буття людини, її особистісного існування: свободи, вільного вибору себе, свого світогляду, дій вчинків, позицій, самостійності і самореалізації, самовизначення, творчості, повинен включати все, що необхідно людині для будівництва і розвитку.”. І.Я.Якиманська виділяє такі головні позиції особистісно-орієнтованого навчання: • Визнання учня головним суб’єктом процесу навчання; • Визначення мети – розвиток індивідуальних здібностей учня; • Визначення засобів, що забезпечують реалізацію встановленої мети шляхом виявлення й структурування власного досвіду учня, його направленого розвитку в процесі навчання. Вважаю, що моє завдання, як вчителя – допомогти учневі знайти себе в житті; пробудити чи розвинути в дитині те творче зернятко, яке є в кожному, тому що воно закладене там природою. Розвивати творчі здібності можна по-різному. Окремі учні (обдаровані) переважно самостійно тренують свої задатки, щоб розвинути їх у здібності, і удосконалюють свої здібності, щоб вони стали творчими. Але для розвитку творчих здібностей більшості школярів важливою є саме роль учителя. Тому своїм завданням вважаю - управляти процесами творчого пошуку учнів, йдучи від простого до складного: створення ситуації, що сприяє творчій активності та спрямованості дитини, розвиток його уяви, асоціативного мислення, здатності розуміти закономірності, прагнення постійно вдосконалюватися, розв'язувати дедалі складніші творчі завдання. Створення ситуації успіху, сприятливих умов для повноцінної діяльності кожної дитини – основна мета, що покладена в основу навчання. Спосіб реалізувати особистісний підхід навчанні один – зробити навчання сферою самостверджування особистості. Тому на своїх уроках даю можливість реалізуватися кожній дитині. Навіть, якщо в учня не дуже добре виходить практична діяльність. Коментуючи малюнок, вказуючи на помилки, заохочую словами до роботи, знаходжу в кожному малюнку щось добре. При цьому весь час спираюсь на досвід дітей і поступово поповнюю його новою інформацією. Адже взаємодія двох видів досвіду учня має відбуватися шляхом витіснення індивідуального, поповнення його суспільним досвідом, шляхом їх постійного узгодження, використанням всього накопиченого учнем у його особистій життєдіяльності. Основним елементом освітнього процесу був і залишається урок. В умовах особистісно-орієнтованого підходу суттєво змінюється його мета, функція, форма організації. Мета такого уроку – створення умов для виявлення пізнавальної активності учнів, засобами досягнення вчителем такої мети є: • Використання різних форм і методів організації навчальної діяльності, як дозволяють розкрити власний досвід учнів; • Створення атмосфери зацікавленості кожного учня в роботі класу; • Стимулювання учнів до висловлень, використання різних способів виконання завдань без побоювання помилитися, одержати невірну відповідь, не той результат; • Використання в ході уроку дидактичного матеріалу, який дозволяє вибрати найбільш значні для нього види і форми навчального змісту; • Оцінка діяльності учня не тільки за кінцевим результатом (вірно-невірно), але й за процесом його осягнення; • Заохочення прагнення учня знаходити свій спосіб роботи, аналізувати способи роботи інших учнів у ході уроку, вибирати та засвоювати більш раціональний; • Створення педагогічних ситуацій на уроці, які дозволяють кожному учню проявити ініціативу, самостійність, вибірковість у способах роботи, створення обстановки для природного самовираження учня. Вважаю, що сучасному вчителеві необхідно вибрати те «зерно», що дасть змогу створити свою «міні-методику». У творчого вчителя і учні прагнутимуть до творчості. Творчий підхід учителя до побудови та проведення уроку, насиченість різноманітними прийомами, методами та формами викладання зможуть забезпечити його ефективність. Я переконана, що важливим є спілкування та співпраця вчителя і учнів на уроці. Перефразовуючи вислів «Як назвеш корабель, так він і попливе», на практиці впевнилась: «Як почнеш урок, так він і пройде». Тому велику увагу приділяю організаційному моменту. Організаційний етап кожного уроку покликаний створювати атмосферу довіри та доброзичливості, забезпечити нормальну зовнішню обстановку та психологічний настрій учнів на роботу. У своїй педагогічній практиці нерідко використовую розминки для мотивації навчання, для ненав’язливого формулювання мети і завдань уроку, проводжу вправу «Очікування». Починаючи урок, налаштовую учнів на вивчення тієї чи іншої теми, тому звертаюся до їх життєвого досвіду, до знань, набутих на попередніх уроках. На етапі актуалізації опорних знань використовую такі методи як «Ланцюжок», «Пінг-понг», і побудова асоціативного куща, «Так—ні». Також учням подобається розв'язувати різні кросворди, ребуси, турніри-вікторини, КВК. Уроки образотворчого мистецтва сприяють естетичному вихованню дітей, вихованню поваги до творчості народу. Для більш поглибленого ознайомлення учнів з побутом українського народу перші уроки в 6 класі з теми «Декоративно – прикладне мистецтво» проводжу в комп'ютерному класі, а інші - звичайним способом. Наприклад, протягом вивчення теми «Писанки» основні відомості про побудову і зміст малюнків писанок, їх розпис спочатку проводжу ознайомлення з малюнками писанок різних регіонів України, їх змістом, особливостями виконання орнаменту писанок з кожним окремо взятим учнем за допомогою комп'ютера . Учні виконують ескіз розпису писанки. А на наступних уроках діти швидко, правильно і гарно розписують писанку за допомогою писачка й анілінових фарбників. Для загального розвитку учнів, їх свідомості цілісної картини про світ дуже корисними є інтегровані уроки образотворчого мистецтва та музики, образотворчого мистецтва та літератури, трудового навчання, історії, інформатики тощо. Усе це розширює в учнів світогляд, спонукає до самоосвіти, підвищує інтерес до навчання в цілому. Цікавим для учнів при створенні учбової імітаційної роботи за мотивами українських вишиванок «Чарівний рушничок» є такий вид роботи як створення орнаментів в техніці витинанки. Наголошую учням про можливість використання орнаментів у побуті (при моделюванні одягу, столярній справі, малярстві і т.п.), тим самим проводячи зв'язок з українознавством та трудовим навчанням. Вчитель-художник має на уроках образотворчого мистецтва завжди прагнути створити творчу позитивно активну емоційну атмосферу, як справжній чарівник-казкар, повинен обгорнути дітей своєю природною щирістю, доброзичливістю, особливим артистизмом, витонченим розумінням прекрасного і глибокою повагою до вихованців та результатів їхньої творчості. Атмосферу захопленості уроком, предметом та мистецтвом у цілому намагаюся створювати шляхом використанням різноманітних типів нестандартних уроків. Вважаю, що на уроках образотворчого мистецтва треба здійснювати загальний естетичний художній розвиток учнів, основу художньої культури народів, а у позакласній роботі спрямувати цей розвиток на профорієнтацію. Так закладається основа формування професійних інтересів, діти стають майстрами. Позакласна робота є дуже важливим елементом у розвитку творчих здібностей та художнього смаку дітей. Тому в позакласній роботі намагаюся удосконалювати навички своїх учнів,( влаштовую виставки дитячих малюнків, експозиції робіт тощо). Учні з нетерпінням чекають їх проведення . Перемоги та успішність одних учнів стають чудовим прикладом для інших. Приємним фактом є те , що мої учні є призерами та переможцями районних конкурсів. Це заслуга дітей від яких чекаю щирого ставлення, творчої співпраці та взаєморозуміння. У дитячій діяльності починає перемагати мотивація надії на успіх, а це – народження нової особистості. Щоб виховати творчу особистість, самому вчителю треба бути творчою людиною, професіоналом у своїй справі. Творчо викладати – означає постійно шукати нові шляхи активізації діяльності учнів на всіх етапах навчальної роботи, шукати нові, оригінальні форми пояснення матеріалу, вдосконалюватися самому, переймати досвід кращих вчителів. Учитель повинен вчитися протягом всього життя, прагнучи досягти вершини своєї педагогічної майстерності. Отже, у процесі своєї роботи я переконалася, що лише вдала інтеграція сучасних педагогічних технологій інтерактивного, особистісно-орієнтованого, проектного навчання на основі постійного розвитку критичного мислення учнів дасть змогу розвивати творчі здібності, а значить, і формувати творчу особистість учня. Вдало проведена робота завжди потребує значних зусиль і плідної співпраці вчителя і учня. У Святому письмі сказано:«Блаженна людина, що насичується від плодів своєї праці і шукає в ній утіху». Це є істина.